МАТЕМАТИКИ І ЛІРИКИ – СПІР ТРИВАЄ

Висловлювання:

«Дедалі більше мистецтво стає науковим, а наука — художньою; розлучившись біля підніжжя, вони зустрінуться коли-небудь на вершині».

                                                                                                      (Г.Флобер)

«У математиці є своя краса, як і в живописі та поезії...»

                                                                                                  (В Жуковський)

 «Натхнення потрібно в поезії, як і в геометрії».

                                                                                                    (ОПушкін)

«У математиці завжди живе художник, архітектор і навіть поет».

                                                                                            

                                                                                                  (ОПрінсгейм)

 «Чим математичніший дар поета — тим він талановитіший».

                                                                                                     (Едгар По)

           Математику і письменство інколи ставлять на протилежних полюсах людського знання. Проте мости між літературною і точними науками ніко­ли не були розведеними, бо не можна відділити людський інтелект від емоцій і холодні формули не ізольовані від гарячого випромінювання людсь­ких почуттів.

       Математика проникла в літературу ще й тому, що осягнення драматичного змісту життя потребу­вало його логічного впорядкування. У свою чергу багато математиків віддали данину музі поезії і навіть писали вірші, поеми, драми і романи.

«Є люди, для яких математика дещо в най­вищому розумінні нудне, сухе і занадто абстрактне...»

                                                                                                          Н. Вінер

              Дуже часто у людей, які пов'язали своє життя з творчістю, поезією, письменництвом, вивчення математики викликає неприємні спогади. Поети і справді інколи різко виступають проти математи­ки. Не давалась математика Є. Винокурову,  важкі спогади викликала алгебра і в І.Снєгової.   В «Ав­тобіографії», відомому творі класика сербської літератури Б.Нушича, першому коханню відведе­но сім сторінок, а шкільній математиці — два­дцять.                     

     Неправомірно, звичайно, поширювати окремі симпатії чи антипатії, породжені невдачами в ди­тячі роки, на загальне ставлення поетів до матема­тики. Але суперечка між ліриками і фізиками, про яку багато говорять, їхні дискусії відображено в численних статтях, книгах і поезіях.

           Якось одна учениця написала Н.К. Крупській схвильованого листа. Дівчина розповіла, що лю­бить історію, музику, літературу, сама трохи пи­ше. Але математика не дається їй настільки, щоб скласти вступний екзамен із цього предмета. А це могло перешкодити вступові в університет. «Мені хочеться багато писати і вчитися писати, — признавалась дівчина. — І ось через якісь цифри я не потраплю до університету. Мені стає страш­но, що тільки через математику може занапасти­тися життя людини!»                                             

         Надія Костянтинівна відповіла дівчині так: «Ма­тематика дає дуже багато для загального розвитку, привчаючи логічно мислити. Тому вимога при вступі в навчальні заклади знати математику цілком правильна».

І нині частина випускників шкіл, готуючи себе до роботи за гуманітарною професією, вважають, що їм, напевне, не знадобиться математика. При цьому посилаються на класичні приклади блиску­чих успіхів гуманітаріїв, найчастіше на О.С. Пушкіна. Але факти свідчать про те, що мате­матика і поезія — давні союзники.

                Справді, за спогадами сестри Пушкіна Ольги, в дитинстві майбутній поет плакав над арифметич­ними задачами, та й алгебра давалась йому нелег­ко. Проте життя внесло корективи в симпатії й ан­типатії О.С. Пушкіна. У журналі «Современник» він багато уваги приділяв математиці й техніці. А в одній із критичних статей проголосив: «На­тхнення потрібне в поезії, як і в геометрії». Це висловлювання було не випадковим, бо приблизно в той самий час, але вже з іншого приводу, поет записав у своєму зошиті: «Натхнення потрібне в геометрії, як і в поезії». Помінявши місцями по­езію і геометрію, поет підкреслив їх рівно­правність перед натхненням.

Без математики у наш час не можуть обійтись ні історики, ні археологи, ні антропологи.

Видатний радянський історик Струве згадував: «У школі я теж не любив математику, захоплював­ся історією. Я вже був науковим співробітником, коли мені запропонували розшифрувати папірус. У папірусі було 25 давніх задач з арифметики, алгебри,  геометpiї, стереометрії. Ось коли пошкоду­вав, що не дружив з математикою».

         «У час ранньої юності я мріяв бути математи­ком, багато читав з астрономії, кілька разів брав­ся за вивчення аналітичної геометрії, дифе­ренціального та інтегрального числення, теорії чи­сел. І коли я дізнався, що Пушкін вивчає Араго,  Д' Аламбера, теорію чисел, — мені не прикро, що потратив роки на побудову знань, якими не ско­ристався», — так писав В.Д. Брюсов.

       Стендаль у «Автобіографії» розповідає про ро­ки свого навчання таке: «Я знайшов у нього (вчи­теля математики) Ейлера і його задачу про кількість яєць, які селянка несла на базар... Це бу­ло для мене відкриттям. Я зрозумів, що для мене означає користуватися таким знаряддям, яке нази­вається Алгеброю. Але... ніхто мені про це не гово­рив...»

                    Є у поетів і світлі спогади про математику, і навіть завбачення видатних математичних від­критий Багато письменників у своїх творах за­своїли острови безмежного океану математики, поєднали два могутніх знаряддя пізнання і пере­творення навколишнього світу, частиною якого і є сама людина.

           Математикою захоплювалися М.Ю. Лермон­тов, ОJ. Герцен, М.Г. Чернишевський, Д.І. Пи­сарев і багато інших російських та українських прозаїків і поетів. Можна багато розповісти про математичні інтереси Толстого, навести задачі, пов'язані із його ім'ям, численні висловлювання і міркування про математику. Він не тільки все життя сам любив математичні задачі і фокуси: збирав і вигадував такі задачі, написав декілька

математичних книжок, але й вчив арифметики своїх і селянських дітей в Яснополянській школі. У дев'ятому томі зібрання творів у п'ятдесяти томах І.Франка вміщені виконані ним переклади поетичних творів визначних математиків антич­ного світу: Піфагора, Архімеда, Евкліда.

             Сучасники Лермонтова, які близько знали його, розповідали про математичні захоплення поета. О.О. Лапухін, товариш Лермонтова по кава­лерійському училищу, писав, що одного разу, приїхавши до нього в Москву, Лермонтов за­мкнувся в кабінеті і до пізньої ночі розв'язував якусь математичну задачу. Не розв'язавши її, зму­чений, заснув. Задачу він розв'язував уві сні. Йо­му приснилося, що прийшов якийсь математик і підказав йому розв'язання.

Поет успішно демонстрував свою математичну вправність і в зовсім несподіваних ситуаціях. На початку 1841 р. Тенгінський полк стояв у Анапі. Дуже здивував Лермонтов офіцерів, коли показав їм задачу визначення задуманого числа. Командир полку назвав поета ворожбитом. «Ворожбит  не ворожбит, а математику вивчав», — усміхався Лермонтов. Ось рядки М.Ю. Лєрмонтова:

Как я хотел тебя уверить,

Что не люблю ее, хотел

Неизмеримое измерить,

Любви безбрежной дать предел.

          Виходить, що М.Ю. Лермонтов знав, що не вся­ка функція має границю і, знайшовши конкрет­ний приклад, здогадався, що існують невимірні величини (і це за кілька десятиліть до А. Лебега, творця математичної теорії міри!).

А визначний російський поет, людина глибокої ерудиції і широких наукових інтересів, Валерій Брюсов проголошував:

Смысл — там, где змеи интеграла

Меж цифр й букв, меж d u f.

Там — власть, там творческие горны!

Пред волей чисел все —рабы.

И солнца путь вершат, покорны

Немым речам их ворожбы.

        Англійський поет середніх віків Чосер писав: «Посредством уравнений, теорем я уйму всяких разрешил проблем».

          А відомий польський поет Юліан Тувім у своїй поемі «Цветы Польши» писав:                         

                                 Так бури снов и бури бунта,

Так буйства красок, звуков, рифм

Смиряет циркуль, логарифм

И дисциплина Контрапункта.

       Класик грузинської літератури Сулхан -Саба  Орбеліані був сучасником Сервантеса. Книга «Мудрість вигадки», яка обезсмертила ім'я авто­ра, містить у собі не тільки притчі, а й цікаві за­дачі, які й нині слугують надійним знаряддям для тренування   кмітливості.   Наприклад  такі   всім

відомі,  як:  «Вовк,  коза та сіно»,  «Переправа», «Дільба кіз».

Згадайте роман М.Є. Сал тикова Щедріна «Па­ни Головльови», оповіданню А.О Чехова «Репети­тор», роман І. Ільфа і Петрова   „Золоте теля”, вступ до новели О. Генрі «Квадратура круга», сторінки роману Л.М. Толстого «Війна і мир», улюблені «Мандри Гуллівера» Д.Свіфта,  байки Крилова і багато інших літературних творів.

         Здавна побутує в літературі й жанр математичної пародії. Ще Арістофан у комедії «Птахи» наводить діалог між вченим землеміром Мегоном і афінянином Пісоретором, у якому землемір за допомогою циркуля та лінійки нахваляється здійснити квадратуру круга, тобто розв'язати одну із найдавніших задач давнини. До математич­них пародій  належать і «Задачі божевільного професора” А.П. Чехова, «Паралелепіпед» і «Як полювати на тигра» Остапа Вишні — класичні зразки цього жанру, якому притаманне не­сподіване, цікаве й дотепне використання математичних понять та методів. Класик угорської поезії признається:

Если б я родился музыкантом

 Я бы стремился перебороть шумы мира

С помощью стройных звуков.

Если бы я родился архитектором,

 Я бы строил людям не квартиры,

А домашние очаги.

Я одарил бы их светом, цветом и тишиной.

Но поскольку я поэт,

Я  хотел бы также четко и ясно

Говорить на языке слов,

Как математики говорят на языке чисел.

           

 Багато видатних учених-математиків були глибокими шанувальниками художнього слова, а де­хто із них навіть досяг успіхів у галузі художньої літератури. Усьому світові відомі поетичні чотиривірші - рубаї відомого перського математика, філософа й астронома Омара Хайяма.

А перший з відомих тепер індійських трактатів, повністю присвячених математиці - «Короткий курс математики» Нагавіри містить 1131 двовірш, при  цьому в 452 -  викладені правила арифмети­ки, алгебри, геометрії і теорії чисел, а в 679 — приклади і задачі.                         *

     Астрономо-математичний трактат індійського вченого Шрідхари «Тришатіха» дістав назву від слова „тришата” — триста, бо містить 300 двовіршів.

             У    IV ст. жив давньогрецький епіграфіст, автор праць з географії й астрономії Метродор. В історію математики й математичних головоломок він увійшов як автор понад - тридцяти цікавих задачі   складених  у  віршованій   формі.   Задачі Метродора входили до рукописних збірників і свого часу були дуже популярними.

          Значний літературний доробок лишила й с_: С.В. Ковалевська, яка писала не тільки вірші, вона є автором драми «Боротьба за щастя»» романів «Нигилистка», «Воспоминания детства».

           Писав вірші й Лобачевський, а радянський ма­тематик О.Я. Хінчин у І912—1915 pp. опублікував три збірки поезій.

Прочитавши казку Льюїса Керола «Аліса в Країні чудес», англійська королева так захопилася нею, що наказала принести їй усі книжки чарівно­го казкаря. Якими ж були здивування та розчару­вання, коли їй принесли книжки, на кожній сторінці яких рясніли формули й незрозумілі терміни, королева не знала, що автор «Аліси» був математиком.

       Леонардо да Вінчі був не тільки великим живо­писцем, а й великим математиком, механіком і інженером, якому зобов'язані важливими відкрит­тями найрізноманітніші галузі фізики.

Гіпотезу про походження арабських цифр ви­словлював і О.С Пушкін. Він писав «Форма цифр арабских складена з такої фігури: АД-1, АВСД-2, АВЕСД-3, ЁАВД тощо »

    О.С. Грибоедов і О.Д. Герцен закінчили фізико-математичне відділення Московського університе­ту.

Авторами деяких слів, які стали математичними термінами, були відомі російські письменники: не­залежність — В. Третьяковський, нерозмірність — І. Карамзін, сукупність — О. Радищев.

«Глибина і абстракції сила,

Підрахунок задачі структурний,

Строга логіка, виклад красивий

Математики ваблять віки.

Проникаючи в зоряні далі,

В таємницю земної кори,

Математика всіх закликає:

«Ти міркуй, фантазуй і твори!»

   Щоб зробити в математиці щось справді варте, треба любити її так, як любили Леонард Ейлер, Карл Фрідріх Гаусе, Ісаак Ньютон, Готфрід Віль-гельм Лейбніц та всі ті, хто хоча б трохи заглиб­лювався в дивний світ математичних образів.